Я знаю принаймні один гарний приклад китайського бізнесу (Atten), що продерся на західні ринки і, продершись туди, мусить ретельно стежити на якістю продукції, ліцензуватися, перевірятися, сертифікуватися (і навіть знімати з виробництва клони та копії чиїхось продуктів, якщо такі є) — відтак продукція стає значно дорожча, ніж без усіх цих процедур, хоча й далі дешевша за відповідники європейських виробниців. А в Першому Світі торгова марка, репутація має певну вагу. Пересічний Ганс або Педро чи Джо з патріотичних або снобістських міркувань може надавати перевагу національному виробникові, а не дешевшому китайському. Хоча цей китаєць (продукт) вже майже такий, як європеєць.