Втрати є втрати, з яких би причин вони не відбулися. Якщо в ВСРФ був Т-72, а тепер його там нема, то байдуже, чи його вивернуло джавеліном, чи його відтягли фермери. Головне, що він більше не в активі ВСРФ.

Що стосується людських втрат, то хочу зауважити дві речі.
Перше - ЗСУ не практикують "м'ясні штурми", в яких було знищено практично 80% вагнеру, та 90% бамбасянських мобіків. А це дуже вагома, якщо не основна стаття витрат особового складу ВСРФ.
Друге - кваліфікація та технології командування відрізняються радикально, я про розвідку, зв'язок та загальну обізнаність з обстановкою. А це другий вагомий фактор втрат. Бо ж типова практика росіян - послати загін у "розвідку боєм", а потім по виявлених позиціях навалювать артилерією. "Развєдчікі" ж їхні суто одноразові, і це теж радикально відрізняє ВСРФ від ЗСУ.

І ще одне: ніякої пропорції втрат по званнях у росіян нема. Чмобікі, що записували своє ниття, неодноразово повідомляли, що в деяких підрозділах, при одному й тому самому командуванні рівня батальону-роти-взводу, солдатський особовий склад змінився шість і більше разів. Якщо за штатним розкладом в піхотного лейтенанта під началом 30-50 осіб, то він міг покласти 100-150 душ, ніби він капітан чи навіть майор, а не лейтенант.

Взагалі, тема втрат ВСРФ цікава, але вирахувати їх, виходячи з раціональних міркувань, майже неможливо. Орки завжди примудряться здивувати. Думаю, ми ще потім остовпіємо від відомостей про їхні санітарні та госпітальні втрати. Окрема тема - як вони кидають чи навіть добивають своїх поранених, аби не поповнювати обмінний фонд.